Історія

Інститут українознавства
при Прикарпатському національному університеті
імені Василя Стефаника

Регіональний науково-дослідний Інститут українознавства при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника створений наказом Міністра освіти № 341 від 1 листопада 1996 року. Незважаючи на юний вік, Інститут українознавства заявив про себе як потужний осередок серйозних українознавчих студій. За перші роки тут підготовлено й опубліковано понад три десятки монографій та понад двох сотень статей у наукових часописах та збірниках. Інститут українознавства – ініціатор і співорганізатор низки міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій.

Інститут розпочав роботу у складі трьох відділів: філології і культурології; історії, філософії, правознавства; психології і педагогіки. Мета його, як і інших аналогічних науково-дослідних закладів, – підготовка і здійснення наукових проектів із українознавства, поширення знань про Україну, її народ, історію, державність, мову, культуру, звичаї, побут, мистецтво. Пріоритетним напрямком досліджень Інституту українознавства стали закономірності національно-культурного відродження в Галичині як складової процесу загальнонаціонального українського відродження. У рамках цього наукового напряму Інститут здійснює дослідження загальних проблем українознавства як наукової галузі; історичних особливостей суспільно-політичних, соціально-економічних і релігійних відносин у Галичині; зовнішньополітичних факторів і їх ролі в історії краю; становлення і розвитку етнографічних груп у західному регіоні; української мови і діалектів, літературної і фольклорної спадщини Прикарпаття; розвитку мистецтва, музичної та пісенної культури на західноукраїнських землях; проблем національної освіти і національного виховання.

Інститут українознавства з 1996 року очолював доктор філологічних наук, професор Ґрещук Василь Васильович.

З вересня 2014 року директором навчально-наукового Інституту українознавства є доцент Ґрещук Валентина Василівна.

Науково-дослідний Інститут українознавства проводить таку роботу:

  • організовує і проводить всеукраїнські і міжнародні конференції (симпозіуми і семінари) з важливих проблем українознавства і його використання в процесі викладання різних навчальних дисциплін, а також у позаурочній виховній роботі;
  • укладає і здійснює угоди про співпрацю в ділянці українознавства з іншими науково-дослідними і навчально-науковими інститутами України і поза її межами.

Важливим напрямком діяльності Інституту є повернення із забуття праць кращих представників української науки, відновлення історичної справедливості, пошук, підготовка до друку та публікація архівних матеріалів із українознавства, тих, які давно стали бібліографічною рідкістю, хоч не втратили свого наукового значення і нині.

Інститут видає науково-теоретичний щорічник “Українознавчі студії”, а також неперіодичний збірник “Українознавство: документи, матеріали, раритети”.

Йде підготовка до друку грандіозної новаторської праці “Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові”.

Інститут українознавства разом з Інститутом української мови НАН України виступив співзасновником Прикарпатського дериватологічного центру імені І. І. Ковалика й загалом тісно співпрацює з Інститутом української мови НАН України, Інститутом мовознавства імені О. Потебні НАН України, Інститутом літератури ім. Т. Шевченка НАН України, Інститутом українознавства ім. І. Крип’якевича. На міжнародному рівні співпраця Інституту українознавства пов’язана з Варшавським, Люблінським та Ягелонським університетом (Польща), а також Оломоуцьким університетом (Чехія), Українським вільним університетом (Німеччина).

Інститут українознавства й надалі планує розширювати тематику та кількість своїх видань, зокрема готуються до друку лексикографічні праці, монографії, черговий випуск “Українознавчих студій”, низка статей в інших виданнях тощо. Планується й надалі видавати збірник “Українознавство: документи, матеріали, раритети”, який знайомить читачів із раритетними виданнями минулого, що не втратили своєї вартості й нині. Перспективами Інституту українознавства є розширення його взаємозв’язків з іншими науковими й академічними інституціями України та зарубіжжя.

До роботи в Інституті українознавства залучаються на громадських засадах вітчизняні й зарубіжні вчені, науково-педагогічні працівники, які досліджують українознавчі проблеми.