А він взяв зброю в руки і пішов,
заглянув в небо і в твої блакитні очі,
ти зрозуміла, що пішла твоя любов,
щоб захищати дні спокійні й ночі.
Ти плакала, любов далеко вже була,
її твої молитви зігрівали,
тебе вона у серці ніжно берегла,
ви одна одній сили додавали.
Він згадує небесну синь твоїх очей,
ти погляд його ніжний відчуваєш,
любов допомагає шлях долати цей,
люби й кажи, що ти його чекаєш.
А він із Перемогою прийде
і гляне знову у твої блакитні очі:
твоя любов там берегла мене,
щодня – від ранку й до самої ночі.
А ти йому тихенько теж скажи:
ти найдорожчий захисник мій, воїн,
найбільше щастя, коли разом ми
живем під мирним небом і без воєн!
Валентина Ґрещук