Щороку 21 березня ми святкуємо Всесвітній день поезії – день, коли кожен рядок і кожне слово набувають особливого значення. Поезія – це музика слів, що торкається душі. Вона здатна надихати, пробуджувати почуття та змінювати світ. Напередодні цього дня вийшла друга збірка директорки навчально-наукового Інституту українознавства Валентини Ґрещук під назвою “Я тобою дихаю й живу”, яка є фактичним продовженням попередньої “Ми зустрінемось там, де не буде війни…”. Провідною темою залишається звитяжна боротьба українського народу з ненависним московитським загарбником. Є місце в ній і для ліричних рядків про любов, природу, рідний край, мову, родину. Запрошуємо вас поринути у світ поетичних рядків збірки й відкрити для себе глибину емоцій та мелодику слова!
Співаю мовою своїх батьків,
звертаюся в молитві нею я до Бога,
ще з діда-прадіда, з глибин, споконвіків
вкраїнським словом стелиться моя дорога.
Я зневажаю мову ворогів,
дивуюся, що нею досі розмовляєш,
невже ти дотепер не зрозумів,
що Україні в серце словом тим стріляєш.
Чому така зневага до свого,
де твоя гідність, де подівся розум?
Твій дім зруйновано, нема житла твого,
тобі смертельну ворог пропонує дозу.
Що українського у тобі є? Сумна печаль,
не вчив, не вчиш і не бажаєш вчити мову,
стискає серце невимовний біль і жаль,
високо в небі зорям шепче місяць колискову.
Так тихо-тихо засинає день, надходить ніч,
дрімають навкруги міста і села,
а рідне слово йде зі мною пліч-о-пліч
й запитує, чому сумна я й невесела.
Ми розпочнемо на світанку день новий
і будемо з тобою ще радіти,
нікому не здолати дух наш бойовий,
ти вмієш, слово, втішити й зігріти.
Валентина Ґрещук
Студентка 1 курсу ОР Магістр Спеціальності 014.01 Середня освіта (Українська мова і література) Орися Ретізник провела цікавий виховний захід у ЗЗСО I-III ст. с. Богдан Закарпатської області Рахівського району, де працює вчителем, з нагоди Всесвітнього дня поезії. Це заняття надихнуло дітей по-новому відчути силу українського поетичного мистецтва. Школярі виразно декламували вірші директорки навчально-наукового Інституту українознавства, кандидатки філологічних наук, доцентки кафедри української мови Ґрещук Валентини Василівни, наповнюючи кожне слово щирими емоціями та глибоким змістом. Атмосфера була сповнена творчості, натхнення та любові до українського слова.
Нехай поезія завжди буде частиною нашого життя! Читаймо, творімо, надихаймося!
