Вчителю, спасибі, що ти є!
Ти сьогодні – сильний, мужній воїн,
вчителю, воюєш за життя,
мрієш, щоб часи були без воєн,
щоб не бігати щоразу в укриття.
Вчиш любити палко Батьківщину,
цінувати мову, рідний край,
не покинеш у важку хвилину,
ми тебе не зрадимо, ти знай.
Вчителю, а ця війна надовго,
вчителю, коли наступить мир?
Вчителю, крокуєм разом гордо,
ти у нас – найкращий командир.
Ти стомився, вчителю, тобі буває страшно,
не засмучуйся, роби наступний крок,
почувай себе упевнено й відважно,
на “відмінно” твій засвоїли урок.
Ми дорослі стали дуже швидко,
пам’ятаємо усі твої слова:
сумувати так, щоб сліз було не видко,
перемогою закінчиться війна.
Вчителю, ми гідні твої учні,
вчителю, спасибі, що ти є,
дякуєм за настанови влучні:
Україна в нас понад усе.
Валентина Ґрещук
Вчителька
Сиділа вчителька біля розбитого вікна
і гірко плакала, сьогодні “прилетіло” в школу,
у класі, де урок щодня проводила вона,
усе зруйновано, а стеля впала до самого долу…
Так тихо плакала в руїнах рідних стін,
її життя сьогодні теж розбито,
повільно піднімалась із колін,
ні, клятий вороже, мій дух не вбито.
Промінчик сонця з вулиці забіг у клас,
привіт від учнів передав: живі всі,
що ж, вчителько, живи і ти, тепер твій час,
важкі випробування в дні осінні.
Зі святом, вчителько, на жаль, розбитий клас,
але в серцях живе жага до волі,
непереможні ми, ти так учила нас,
ми не залишимо тебе на бойовому полі.
Складний урок проводить нам життя,
твоя наука всім допомагає,
ти виховала в нас прекрасні почуття,
ми переможемо – ні в кого сумнівів немає.
Валентина Ґрещук