Я хочу чути українське слово,
я ним і дихаю, і плачу, і живу,
мені від нього на душі так світанково,
сміюсь я словом й боротьбу свою веду!
Мені із ним в житті так пощастило,
я ще з дитинства словом дорожу,
тепер воюю ним і б’ю щосили,
я в ньому найцінніше бережу!
У ньому – татова любов і колискова мами,
у ньому – синє небо і густі ліси,
я з словом вже давно іду світами,
без слова я, як квітка без роси!
Я словом зранку сонце зустрічаю
і починаю словом кожний день,
я з словом щось знаходжу і втрачаю,
із слів складаю вірші для пісень!
Моє ти рідне, українське слово,
ти – воїн мій, я в тебе – командир,
у нас до Перемоги все готово,
тож прозвучи нарешті: “В Україні – мир!”
Валентина Ґрещук