Пишаюся тобою, ти – красива,
любуюся тобою, ти – багата,
найкраща в світі, мила та вродлива,
і така гарна, як батьківська хата.
А щира ти, як мамина молитва,
а щедра, як осінні урожаї,
відважна й сильна, як запекла битва,
і невгамовна, як веселі водограї.
Ти, мово, найсильніша моя зброя,
ти, як симфонія, звучиш, як «Місячна соната»,
ти возвеличуєш захисника, героя
і підриваєш ворога, як бойова граната.
В моєму серці ти з колиски, мово,
не зраджуємо одна одну, йдем у парі,
ми переможемо обов’язково,
ти – моє небо, мир у найкоштовнішій оправі.
Твої слова – яскраві квіти в полі,
так ніжно їх до серця пригортаю,
такі красиві, як стрункі тополі,
говорю й плачу ними, і пісні співаю.
Ти – королева, моя мово, ти – царівна,
ти – берегиня, талісман, шедевр,
наймилозвучніша моя, чарівна,
ти – мужня посестра, ми – воїни тепер.
Валентина Ґрещук